35311, Рівненська область, Рівненський район, селище Клевань, вул. Б. Хмельницького, 52

Логопедичні вправи

Су-джок терапія: швидка допомога на долоні

Методика су-джок відома світу ще з 1986 року, коли корейський лікар, професор Пак Чже Ву висунув теорію, що точки на долонях та стопах являють собою проекцію всіх внутрішніх органів. Достатньо впливати на ці точки, щоб подолати недуг якогось органу.

Назва походить від двох слів: «су» – кисть, «джок» – стопа. Цю методику відносять до категорії рефлексотерапії.

Найважливіше в методі – проекційне лікування. Все йде спочатку в мозок , а потім у хворий орган. Це безпечно і прогресивно.

Масаж точок біля основи нігтьових пластинок допоможе зняти запаморочення і слабкість.

При кашлі необхідний масаж великого пальця руки або ноги.

Для зняття зубного болю знаходимо больові точки навколо нігтя великого пальця руки – на відстані 1-2 мм – і робимо легкий масаж будь-яким придатним для цього предметом. Досить 20-25 натискань, щоб відчути полегшення.

Якщо людина втратила свідомість, потрібно спочатку 2-4 хвилини енергійно масажувати йому точку під великим пальцем, що відповідає серцю, а потім – кінчики пальців рук.

Вгамувати біль у вусі допоможе вплив на точки справа і зліва від нігтів великих пальців на руках і ногах – використовуємо щуп або ручку і масажуємо до появи відчуття тепла.

Підвищений тиск прибираємо, перев’язавши середню частину великого пальця тонкою гумкою. Коли верхня фаланга посиніє, знімаємо гумку і приклеюємо замість неї зерно рису або гречки.

Низький тиск підвищуємо, приклеївши на точку впливу, розташовану на верхній фаланзі великого пальця, кілька насінин нечищеної гречки.

А насіння, приклеєне до ніг, при ходьбі стимулюють відразу всі органи і здатні вилікувати навіть хронічні захворювання.

Спеціальні колючі кульки і масажні кільця-пружинки, які використовуються в су-джок, застосовуються для роботи з дітьми, що мають логопедичні проблеми, а також із дітлахами з ДЦП та затримкою розвитку.

За мовлення в людини відповідають дві зони, що знаходяться в корі головного мозку, – зона Верніке, що відповідає за сприйняття мовлення, та зона Брока, що відповідає за вимовляння звуків самою людиною. Для стимуляції мовленнєвого розвитку необхідно впливати на точки, які відповідають головному мозку. За теорією су-джок, це верхні фаланги пальців.

Під час су-джок терапії основну увагу необхідно приділяти саме цим ділянкам кисті руки, а вплив на точки які відповідають за інші органи, покращує загальний стан організму дитини. Отже вплив на кисть дитини допомагає здійснити комплексну корекційну роботу.

МОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ТА АВТОМАТИЗАЦІЇ ПРАВИЛЬНОЇ ВИМОВИ ЗВУКІВ [Р], [Р’] В ІЗОЛЬОВАНІЙ ВИМОВІ, СКЛАДАХ, СЛОВАХ, СЛОВОСПОЛУЧЕННЯХ, РЕЧЕННЯХ, СКОРОМОВКАХ, ЗВ’ЯЗНОМУ МОВЛЕННІ.

Виконувати вдома кожен день артикуляційну гімнастику по 10-15 хвилин перед дзеркалом.

Всі вправи виконувати повільно і чітко. На одному занятті можна виконувати різнівправи. Дитина обов’язково повинна бачити у дзеркалі, що робить її язик. Дорослі не замислюються, де знаходиться у певний момент язик. У нас артикуляція - автоматизована навичка, а дитині необхідно через зорове сприйняття набути цього автоматизму, вправляючись у вимові звуків.

Мета артикуляційної гімнастики -розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. „Посмішка” Посміхнутися широкою посмішкою, утримувати губи в такому положенні 5-10 сек.

"Паркан" Посміхнутися широкою посмішкою. Показати зубки. Утримувати губи в такому положенні 5-10 сек. „Лопаточка” Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 15 сек.

„Млинець”Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти: „пя-пя-пя”, поплескуючи язичок верхньою губою. Виконувати 15 сек.

„Смачне варення” Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у рот. Повторити 15 разів.

„Конячка” Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, потім швидко. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 15 разів.

„Барабан” Відкрити рот. Стукати кінчиком язика за верхніми зубами, вимовляючи звук [д]. Темп поступово зростає. Виконувати 15 сек.

„Чашечка” Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися язиком до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати 15 сек.

„Котик” Висунути широкий язик „чашечкою” та рухати ним вперед і назад, „набираючи молоко”. Виконати 15 разів.

„Індик” Трохи відкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу, рухати переднім краєм язика по верхній губі вперед і назад. Спочатку рухи повільні, потім прискорити темп і додати голос, поки не почується: ,,бл-бл-бл”. Виконувати 15 сек.

„Щіточка” Відкрити рот, посміхнутись, показати зуби. Кінчиком язика „чистити” верхні потім нижні зуби, рухаючи ним в різні боки. Нижня щелепа не рухається. Виконувати 15 сек.

„Цукерка” Відкрити рот. На широкий кінчик язика ,,покласти” уявну іриску. Після чого ніби ,,приклеїти ірискою” язик до альвеол (горбиків за верхніми зубами). Рот залишається відкритим на рахунок до 5-ти.

„Грибок” Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння, сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Розтягувати під’язикову зв’язку. Зробити 15 разів.

„Гойдалка” Відкрити рот, покласти широкий язик за нижні потім за верхні зуби. Рухати язиком в повільному темпі. Виконати 15 разів.

„Пензлик” Посміхнутися, відкрити рот і „пофарбувати” широким кінчиком язика тверде піднебіння. Язик рухати вперед-назад. Виконати 15 разів.

„Гармошка” Посміхнутися, „приклеїти” язик до піднебіння і, не відриваючи його, закривати і відкривати рот. Виконувати 15 сек.

„Слоник” Губи витягнути трубочкою (хоботок), зробити глибокий повільний вдих потім глибокий повільний видих. Щічки не надувати. Виконати 15 разів.

Правильна артикуляція звука[р]

  • губки повинні бути в посмішці;
  • зубки, як ,,парканчик’’;
  • широкий кінчик язика за верхніми зубами;
  • язичок, як ,,грибочок’’;
  • горло дзвінко-дзвінко співає, а язичок тремтить за верхніми зубками.

* * *

Автоматизація звуку - один з етапів корекції неправильної звуковимови. Проводиться після постановки звуку. Правильна вимова звуку закріплюється в складах, словах, фразах, самостійному мовленні шляхом частого повторення і застосування спеціальних вправ.

Аграмматизм – порушення розуміння і вживання граматичних засобів мови.

Алалія – відсутність чи недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному чи ранньому періоді розвитку дитини. Розрізняють моторні і сенсорні алалії.

Амімія - відсутність мімічних рухів, спостерігається при парезах і паралічах.

Артикуляція – діяльність мовних органів, зв'язана з промовлянням звуків мови та різних їх комплексів, що складають склади, слова.

Артикуляційна гімнастика - підготовчі вправи, метою яких є вироблення правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків.

Аутизм - замкнутість, відстороненність від реального світу, занурення у світ власних внутрішніх переживань.

Афазія – повна чи часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.

Афонія – повна відсутність голосу.

Брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення.

Гаммацизм – недолік вимови звуків г, гў.

Дисграфія – порушення процесу письма.

Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові і збереженній інервації мовного апарату.

Дислексія - порушення процесу читання.

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату.

Заікання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м'язів мовного апарату.

Каппацизм – недолік вимови звуків к, кў.

Контамінація - помилкове відтворення слів, що полягає в об'єднанні в одне слово складів, що відносяться до різних слів.

Корекція – педагогічний та лікувальний вплив, спрямований на подолання вад у розвитку дитини.

Логопедія – наука про порушення мовлення, про методи їх попередження, виявлення, усунення засобами спеціального навчання і виховання.

Ламбдацизм – неправильна вимова звуків л, лў.

Мутизм – припинення мовного спілкування з оточуючими внаслідок психічної травми.

Недорозвинення мовлення – якісно низький рівень сформованості порівняно з нормою тієї чи іншої мовної функції або мовної системи в цілому.

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – різні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушене формування всіх компонентів системи мовлення , що відносяться до звукової і змістовної сторони.

Парафазія – порушення мовленнєвого висловлювання, що виявляється в неправильному вживанні звуків чи слів в усному і письмовому мовленні (заміна звуків, заміна слів близькими за звучанням або за змістом).

Розпад мовлення – втрата вже сформованих мовних навичок і комунікативних умінь внаслідок локальних уражень мозку.

Ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.

Ротацизм – неправильна вимова звуків р, рў.

Сигматизм – неправильна вимови свистячих і шиплячих звуків.

Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення.

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (ФФНМ) – порушення процесів формування вимовної сторони мовлення в дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття і вимови фонем.

Эхолалія – автоматичне повторення слів слідом за їхнім відтворенням.

* * *

КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик посунений наперед і піднімається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду ([і], [и], [е]). Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частині рота і піднімається до м'якого піднебіння, утворюються голосні заднього ряду ([а], [о], [у]).
Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика піднімається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття ([і], [у]). Трохи нижче піднімається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття: [е], [о]. Майже не піднімається язик при вимові голосного низького підняття [а]. Щодо участі губ голосні поділяються на неогублені, або нелабіалізовані, й огублені, або лабіалізовані.
Огубленими, або лабіалізованими, називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед. Це голосні [о] та [у]. При вимові неогублених, або нелабіалізованих, губи нейтральні. При цьому утворюються всі інші голосні: [а], [е], [и], [і].
За артикуляційними ознаками всі голосні української мови показано у вигляді схеми.


Артикуляційна схема голосних

Підняття

Передній ряд

Середній ряд

Задній ряд

Високе

І

У

Високо-середнє

И

Середнє

Е

О

Низьке

А

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Якість різних приголосних залежить від умов їх творення. В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:
1) за участю голосу і шуму в їх творенні (тобто за роботою голосових зв’язок);
2) за місцем творення (за активним мовним органом);
3) за способом творення;
4) за наявністю або відсутністю палаталізації (пом’якшення);
5) за наявністю або відсутністю носового забарвлення.


• За участю голосу і шуму (тобто за роботою голосових зв’язок) приголосні діляться на сонорні й шумні.
Сонорними називаються приголосні, що складаються з голосу й шуму з перевагою голосу. До сонорних приголосних належать: [в], [й], [р], [р'], [м], [н], [н'], [л], [л'].
Шумними називають приголосні, що складаються з голосу і шуму з перевагою шуму (дзвінкі приголосні) або з одного тільки шуму ( глухі приголосні ).
Дзвінкі й глухі приголосні, крім звука [ф], утворюють співвідносні пари:

Дзвінкі

Глухі

[б]

[п]

[д]

[т]

[д']

[т']

[з]

[с]

[з']

[с']

[дз]

[ц]

[дз']

[ц']

[ж]

[ш]

[дж]

[ч]

[Ґ ]

[к]

[г]

[х]

• За місцем творення (або за активним мовним органом) усі приголосні поділяються передусім на губні і язикові.
Губні приголосні творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою або верхніми зубами. До губних приголосних належать: [б], [п], [в], [м], [ф].
Язикові приголосні залежно від того, яка частина язика артикулює до пасивного мовного органа ( зубів, піднебіння, або задньої стінки глотки), поділяються на:
1. Передньоязикові.
2. Середньоязикові.
3. Задньоязикові.
4. Глотковий, або фарингальний. При творенні корінь язика зближується із задньою стінкою глотки.

1.

д

д'

т

т'

з

з'

с

с'

дз

дз'

ц

ц'

ж

ш

дж

ч

р

р'

л

л'

н

н'

2.

й

3.

Ґ

х

4.

г

Характеризуючи приголосні за способом творення, враховують характер перепони, що утворюється між мовними органами.

• За способом творення (шуму) приголосні поділяються на три основні групи: зімкненні , щілинні і дрижачі.
При вимові зімкнених приголосних активний орган ( нижня губа або язик) тісно змикається з пасивним. Під тиском повітря зімкнення з силою розривається, і при цьому утворюється характерний шум.
Шумні зімкнені (в свою чергу) поділяються на проривні і африкати.
До проривних належать: [б], [п], [д], [д?], [т], [т'], [Ґ], [к], [м], [н], [н']. При цьому проривні шумні ([б], [п], [д], [д?], [т], [т?], [Ґ], [к]) називаються ротовими, а проривні сонорні ([м], [н], [н']) – носовими. При їх вимові в ротовій порожнині утворюється тісне змикання ( як при [б] або [д]), проте одночасно повітря вільно виходить через носову порожнину.
При вимові африкат передня спинка язика, наближаючись до піднебіння, спочатку утворює зімкнення . Проте замість моментального прориву цього зімкнення в останній фазі у африкат зімкнення поступово переходить у коротку щілину. Отже, африкати – це звуки складної артикуляції, першим компонентом яких є зімкнення, а другим – щілина. До африкат в українській мові належать: [ч], [ц], [ц'], [дз], [дз'], [дж].
При вимові щілинних активний мовний орган, наближаючись до пасивного, утворює вузьку щілину. До щілинних належать: [в], [ф], [з], [з], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л].
При вимові дрижачих [р], [р'] кінчик язика періодично або притискається до переднього піднебіння, або відходить від нього.



• Приголосні звуки можуть класифікуватися за твердістю – м’якістю. Пом’якшення звуків виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння, чим може ускладнюватися основна артикуляція приголосних.
Залежно від відсутності чи наявності роботи середньої спинки язика приголосні поділяються на тверді і м’які. Проте м’якість виявляється не в усіх приголосних однаково. Найбільш м’яким є звук [й], і за ним завжди лишається назва м’який приголосний. Інші приголосні пом’якшуються меншою мірою, і тому їх ще називають пом’якшеними . До них відносяться: [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [дз'], [л'], [н'], [р'].
Крім того, в українській мові, головним чином перед [і], з’являються ледь пом’якшені відтінки ряду твердих приголосних, які не мають м’яких відповідників. Вони називаються напівпом’якшеними. Ці звуки в транскрипції позначаються знаком "апостроф". До них відносяться: [б'], [п'], [в], [м'], [ф], [ж'], [ч'], [ш'], [дж'], [Ґ'], [к'], [х'], [г']

АРТИКУЛЯЦІЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Звук [а]
• рот широко відкритий;
• широкий язик спокійно лежить у ротовій порожнині;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують;

Звук [о]
• губи округлені і трохи витягнуті вперед;
• зуби розімкнені;
• спинка язика трохи піднімається до м'якого піднебіння;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують;

Звук [у]
• губи сильно витягнуті вперед;
• зуби розімкнені;
• кінчик язика значно відтягнений від передніх нижніх зубів;
• спинка язика високо піднімається до м'якого піднебіння;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [і]
• губи розтягнуті в «посмішку», утворюють вузьку щілину;
• зуби трохи розкриті, утворюють незначну щілину;
• кінчик язика упирається в нижні зуби;
• передня частина спинки язика високо піднята до твердого піднебіння;
• бічні краї язика щільно стискаються з верхніми бічними альвеолами.

Звук [и]
• рот широко розкритий;
• кінчик язика трохи відтягнутий від нижніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [е]
• губи розтягнуті в сторони і прилягають до зубів;
• зуби розімкнуті;
• кінчик язика опущений і не прилягає до нижніх зубів;
• спинка язика просувається до середньої частини твердого піднебіння;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

АРТИКУЛЯЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Звук [п]
• верхня і нижня губа зімкнені;
• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звук [б]
• верхня і нижня губа зімкнені;
• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука ;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [м]
• верхня і нижня губа зімкнені;
• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука;
• м'яке піднебіння опускається та утворює отвір для проходження струменя повітря через ніс;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [т]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик та передня частина спинки язика упирається у верхні зуби та альвеоли;
• бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звук [д]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик та передня частина спинки язика упирається у верхні зуби та альвеоли;
• бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [н]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика упирається у верхні зуби та альвеоли;
• бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами;
• м'яке піднебіння опускається і відкриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [к]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика піднімається вгору до м'якого піднебіння і утворює з ним зімкнення;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звук [г']
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика піднімається вгору до м'якого піднебіння і утворює з ним зімкнення;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [х]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика утворює щілину з м'яким піднебінням ;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.


Звук [г]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а корінь язика наближається до спинки глотки;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [в]
• верхні зуби змикаються з нижнюю губою, утворюючи вузьку щілину;
• язик спокійно лежить біля нижніх зубів;
• м'яке піднебіння підняте і закриває прохід у носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [ф]
• верхні зуби змикаються з нижнюю губою, утворюючи вузьку щілину;
• язик спокійно лежить біля нижніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звук [й]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика упирається в нижні ясна, а середня частина спинки язика утворює щілину з твердим піднебінням;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [с]
• губи розтягнуті в посмішку;
• зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені;
• широкий кінчик язика за нижніми зубами;
• спинка язика піднімається до твердого піднебіння, чим утворює щілину;
• струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звук [з]
• губи розтягнуті в посмішку;
• зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені;
• широкий кінчик язика за нижніми зубами;
• спинка язика піднімається до твердого піднебіння, чим утворює щілину;
• струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [ц]
• губи розтягнуті в посмішку або набувають положення наступного голосного;
• зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені;
• кінчик язика за нижніми зубами;
• передня частина спинки язика утворює зімкнення з альвеолами, яке поступово переходить в щілину;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звукосполучення [дз]
• губи розтягнуті в посмішку або набувають положення наступного голосного;
• зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені;
• кінчик язика зімкнений з нижніми зубами;
• передня частина спинки язика утворює зімкнення з альвеолами, яке плавно переходить в щілину;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [ш]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звук [ж]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [ч]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звукосполучення [дж]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звукосполучення [шч]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до альвеол і утворює з ними щілину;
• середня частина язика опущена
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки не вібрують.

Звук [л]
• губи набувають положення наступного голосного звука;
• зуби злегка розкриті;
• звужений кінчик язика упирається у верхні різці або альвеоли;
• корінь язика піднімається до м'якого піднебіння;
• бічні краї язика не стискаються з верхніми кутніми зубами, а тому видихуваний струмінь повітря проходить крізь щілину, що утворюється між ними;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Звук [р]
• губи набувають положення наступного голосного звука;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднятий до верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря;
• бічні краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують.

Логопедичні артикуляційні вправи для постановки звуків

Артикуляційні вправи на звук а

Анку-анку-анку – їла ґава запіканку.

Ав-ав-ав – песик гавкає гав-гав.

Алки-алки-алки – галасливі ґави й галки.

Ах-ах-ах – ґедзь наївся – просто жах!

Ака-ака-ака – погукала ґава грака.

Абка-абка-абка – у болоті сидить жабка.

Ати-ати-ати – полюбляю малювати.

Ає-ає-ає – заєць пісеньку волає (голосно співає).

Ала-ала-ала – лялька заспівала.

Ач-ач-ач – високо підстрибнув м’яч.

Ан-ан-ан – чути барабан.

Да-да-да – у річці вода.

Артикуляційні вправи на звук б

Абка-абка-абка – у болоті сидить жабка.

Убка-убка-убка – в Наталки гарна шубка.

Артикуляційні вправи на звук в

Ва-ва-ва – виросла трава.

Вів-вів-вів – ведмідь заревів.

Ву-ву-ву – вишеньки зірву.

Во-во-во – вишні високо.

Артикуляційні вправи на звук г і ґ

Анку-анку-анку – їла ґава запіканку.

Ав-ав-ав – песик гавкає гав-гав.

Алки-алки-алки – галасливі ґави й галки

Ах-ах-ах – ґедзь наївся – просто жах!

Ака-ака-ака – погукала ґава грака.

Ига-ига-ига – закружляла дзиґа.

Артикуляційні вправи на звук д

Ду-ду-ду – до вуха прикладу.

Ду-ду-ду – квіти у садку.

Да-да-да – у річці вода.

Ду-ду-ду – на річку я піду.

Ди-ди-ди – принесу води.

Ду-ду-ду – я в садок піду.

Артикуляційні вправи на звук е

Ека-ека-ека – на одній нозі лелека.

Артикуляційні вправи на звук є

Ає-ає-ає – заєць пісеньку волає (голосно співає).

Артикуляційні вправи на звук и

Ину-ину-ину – намалюю я хмарину.

Ить-ить-ить – струмочок дзюрчить.

Ий-ий-ий – води не розлий.

Ига-ига-ига – закружляла дзиґа.

Ати-ати-ати – полюбляю малювати.

Ди-ди-ди – принесу води.

Іти-іти-іти – намалюю квіти.

Ли-ли-ли – молоко пили.

Хи-хи-хи – повернулися птахи.

Артикуляційні вправи на звук і

Іти-іти-іти – намалюю квіти.

Вів-вів-вів – ведмідь заревів.

Ні-ні-ні – вишеньки смачні.

Артикуляційні вправи на звук ї

Ї-ї-ї – дуже люблю я її.

Артикуляційні вправи на звук й

Ий-ий-ий – води не розлий.

Артикуляційні вправи на звук ж

Жа-жа-жа – друг у нього – ведмежа.

Артикуляційні вправи на звук к

Ка-ка-ка – великі крила в гусака.

Ка-ка-ка – хочуть молока.

Ко-ко-ко – смачне молоко.

Ок-ок-ок – жив у лісі їжачок.

Ека-ека-ека – на одній нозі лелека.

Ака-ака-ака – погукала ґава грака.

Алки-алки-алки – галасливі ґави й галки.

Артикуляційні вправи на звук л (для постановки звука л)

Ла-ла-ла – ґава сиру принесла.

Ли-ли-ли – молоко пили.

Ло-ло-ло – в слухавці кричать АЛО.

Ло-ло-ло – на вулиці тепло.

Лю-лю-лю – молока наллю.

Ля-ля-ля – наша рідна земля.

Алки-алки-алки – галасливі ґави й галки.

Ала-ала-ала – лялька заспівала.

Артикуляційні вправи на звук н

На-на-на – настала весна.

На-на-на – Батьківщина в нас одна.

На-на-на – вода дуже смачна.

Ні-ні-ні – вишеньки смачні.

Анку-анку-анку – їла ґава запіканку.

Он-он-он – задзвонив телефон.

Ан-ан-ан – чути барабан.

Артикуляційні вправи на звук о

Ок-ок-ок – жив у лісі їжачок.

Он-он-он – задзвонив телефон.

Ощ-ощ-ощ – знов почався сильний дощ.

Во-во-во – вишні високо.

Ло-ло-ло – в слухавці кричать АЛО.

Ло-ло-ло – на вулиці тепло.

Ощ-ощ-ощ – знов почався сильний дощ.

Артикуляційні вправи на звук р (для постановки звука р)

Ра-ра-ра – починається гра.

Ру-ру-ру – дуже хочем грати в гру.

Рі-рі-рі – нові правила у грі.

Яр-яр-яр – я – маленький маляр.

Артикуляційні вправи на звук у

Убка-убка-убка – в Наталки гарна шубка.

Ду-ду-ду – на річку я піду.

Ду-ду-ду-я в садок піду.

Ву-ву-ву-вишеньки зірву.

Артикуляційні вправи на звук х

Хи-хи-хи – повернулися птахи.

Артикуляційні вправи на звук ч

Ач-ач-ач – високо підстрибнув м’яч.

Артикуляційні вправи на звук щ

Ощ-ощ-ощ – знов почався сильний дощ.

Артикуляційні вправи на звук ю

Лю-лю-лю – я її дуже люблю.

Лю-лю-лю – молока наллю.

Артикуляційні вправи на звук я

Яр-яр-яр – я – маленький маляр.

Ля-ля-ля – наша рідна земля.

Артикуляційні вправи у віршах на різні звуки

Артикуляційна вправа про телефон

Он-он-он – задзвонив телефон.

Му-му-му – я його візьму.

Ду-ду-ду – до вуха прикладу.

Ло-ло-ло – в слухавці кричать АЛО.

Артикуляційна вправи про весну

На-на-на – настала весна.

Ить-ить-ить – струмочок дзюрчить.

Ло-ло-ло – на вулиці тепло.

Ва-ва-ва – виросла трава.

Хи-хи-хи – повернулися птахи.

***

Ощ-ощ-ощ – знов почався сильний дощ.

Ду-ду-ду – квіти у садку.

Ву-ву-ву – квіток я нарву.

Ла-ла-ла- квітка розцвіла.

Ли-ли-ли – квіти полили.

Ай-ай-ай – тепле сонце зустрічай.

Артикуляційна вправа про воду

Да-да-да – у річці вода.

Ду-ду-ду – на річку я піду.

Ди-ди-ди – принесу води.

На-на-на – вода дуже смачна.

Ий-ий-ий – води не розлий.

Артикуляційна вправа про Батьківщину

На-на-на – Батьківщина в нас одна.

Ля-ля-ля – наша рідна земля.

Лю-лю-лю – я її дуже люблю.

Ї-ї-ї – знаю символи її.

Артикуляційна вправа про кошеня, щеня і молоко

Гав-гав-гав – гавкає щеня.

Мур-мур-мур – мурчить кошеня.

Ка-ка-ка – хочуть молока.

Лю-лю-лю – молока наллю.

Ли-ли-ли – молоко пили.

Ко-ко-ко – смачне молоко.

Артикуляційна вправа про іграшки

Ала-ала-ала – лялька заспівала.

Вів-вів-вів – ведмідь заревів.

Ига-ига-ига – закружляла дзиґа.

Ач-ач-ач – високо підстрибнув м’яч.

Ан-ан-ан – чути барабан.

Артикуляційна вправа про садочок (садок)

Ду-ду-ду – я в садок піду.

Ву-ву-ву – вишеньки зірву.

Во-во-во – вишні високо.

Ні-ні-ні – вишеньки смачні.

Submenu
Налаштування доступності
Налаштування контрасту
Розмір шрифту
Інтервал між літерами
Міжстрочний інтервал
Зображення
Шрифт
Скинути налаштування