Проблеми безпеки дитини
Проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе завжди була актуальною, а останнім часом загострюється все більше. За результатами опитування, яке було проведено у дошкільних закладах, близько третини дітей 5-річного віку та близько половини дітей 6-річного віку самостійно грають на вулиці. Більше 50% дітей обох вікових груп батьки залишають вдома одних, без нагляду дорослих.
Спеціалісти відмічають високий рівень травматизму серед старших дошкільників та молодших школярів. І якщо серед учнів переважає вуличний травматизм, то дошкільники частіше отримують побутові, домашні травми. Ось чому, починаючи з дошкільного віку, так важливо формувати у дітей свідоме розуміння цінності власного життя та здоров’я, розуміння особистої відповідальності за них.
Діючі освітні програми з валеології та охорони безпеки життєдіяльності ще не отримали значного поширення, а головне, вони недостатньо зорієнтовані на дітей молодших вікових груп. До того ж ці програми мають здебільшого описовий, пізнавальний характер, а ті поради, що в них даються («Не сунь пальці до розетки», «Не розмовляй з незнайомими людьми» і інші), є вказівкою не до реальних дій, а до не дій.
Найбільш вдалою формою є ігровий тренінг. Для дошкільників включення в гру просте і природне, дитина не грає у життя, а живе у грі. А тому практичні знання, які вона отримує у ході тренінгу, не опосредковані, а є результатом реально набутого життєвого досвіду.
Через ігрову ситуацію тренінг дозволяє кожній дитині побувати в ситуації, яка подібна критичній життєвій, та самостійно чи за допомогою групи знайти вірне рішення, відпрацювати алгоритм поведінки в тій чи іншій надзвичайній ситуації. Опанування алгоритмом дає дитині можливість при зустрічі з новою ситуацією вже самій обирати той тип поведінки, який дозволить їй захистити себе.
Хід кожного заняття – тренінгу визначається реакцією дітей, їх рівнем обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для вирішення.
Це можуть бути наступні питання:
– як вести себе, якщо заблукали на вулиці, в магазині, на вокзалі;
– як можна звернутися за допомогою до міліціонера, до перехожих;
– як позбавитися від спілкування з настирливим перехожим;
– як виконувати основні правила дорожнього руху для пішоходів;
– як вести себе, якщо порізав палець тощо.
Ігровий тренінг, спрямовуючи дітей на пошук виходу із кризової ситуації, сприяє розвитку їх пошукової активності. Однак не варто при цьому нехтувати негативним досвідом дітей, адже тільки проживаючи, відчуваючи негативні ситуації, людина стає більш обачливою.
Як свідчить практика, переваги ігрового тренінгу полягають ще й в тому, що він має психопрофілактичний ефект. Зустріч з ситуацією, яка може спричинити травму, навіть розповідь про неї викликає у дитини страх. Програвання ж ситуації дозволяє зняти його або зменшити напругу. У той же час при проведенні ігрового тренінгу з основ безпеки не можна ототожнювати гру з реальністю (якщо до квартири спробують залізти крадії, ти можеш вести себе так, як у цій грі). Даючи таку інструкцію, дорослий підсвідомо підтримує тривожні очікування дитини у той час, коли перед ним стоїть зовсім інше завдання – заспокоїти дитину, але при цьому ненав’язливо дати їй модель поведінки в небезпечній ситуації. Важливо також, щоб гра не нагадувала екзамен. Не варто зводити ситуації лише до запитання: «Як треба вчинити у такому випадку?» Не обов’язково вводити в гру елементи чарівної казки – це може відволікати дітей від основної мети.
Знання дитиною того, що можна, чого не можна робити і чому сприяють розвитку її життєвої компетентності, заохочують самостійність у різних видах діяльності з дорослими, зберігають почуття довіри до світу та оточуючих.
Формування у дошкільників життєвої позиції щодо власної безпеки життєдіяльності
Дошкільна освіта в багаторівневому освітянському просторі України є вихідною ланкою в системі неперервної освіти, у становленні та розвитку особистості. Дошкільна ланка освіти є пріоритетною в єдиній національній системі неперервної освіти, оскільки досвід розвитку людства, наукові дослідження свідчать, що в дітей дошкільного віку під впливом зовнішніх обставин підсвідомо формується будова розуму й духовності. Тому на дошкільний навчальний заклад покладається відповідальність за здійснення цілеспрямованого виховання у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, формування у них адекватної реакції на різноманітні чинники ризику для життя. У Законі України «Про дошкільну освіту» записано: «Дошкільний заклад освіти забезпечує право дитини на охорону здоров’я, здоровий спосіб життя через створення умов для безпечного, нешкідливого утримання дітей, раціонального харчування. Здоров’я, його охорона та зміцнення, безпека дітей повинні бути життєвою стратегією пріоритетом у роботі дошкільних закладів».
Збереження і зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя дітей дошкільного віку – це один із найактуальніших і основних напрямів роботи педагогічного колективу нашого дошкільного навчального закладу. Щоб забезпечити гармонійний розвиток людини, потрібно з наймолодшого віку формувати в малят усвідомлення цінності свого життя і здоров’я, бережного ставлення до власного здоров’я, вироблення стереотипів безпечної поведінки в довкіллі.
Головна мета: навчання – формування в кожної дитини активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки, накопичення ними знань та навичок безпечної поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо. Слушні та вчасні поради дорослих повинні допомогти дитині зберегти своє життя, зміцнити здоров’я, усвідомити, що грати можна не скрізь і що деякі заборони та правила – не примхи дорослих, а життєва необхідність.
Основою для створення навчально-виховних програм для дітей дошкільного віку в Україні є Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). Реалізація Базового компонента дошкільної освіти забезпечується освітніми чинними програмами, зокрема прорамою розвитку дитини дошкільного віку “Дитина”. Її зміст побудований відповідно до вікових можливостей дітей на основі компетентнісного підходу та спрямовує навчально-виховний процес на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, навченості та вихованості дитини). Це зумовлює необхідність чіткого визначення засвоєння дитиною змісту освітніх ліній Базового компоненту (знає, обізнана, розуміє, вміє, усвідомлює, здатна, дотримується, застосовує, виявляє ставлення, оцінює), орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, розкриває важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття в подальшому спеціальних знань та вмінь.
Питання безпеки життєдіяльності входять до всіх освітніх ліній Базоваго компоненту, а як виокремлена складова змісту освіти – до освітньої лінії “Особистість дитини”. Результатом освітньої роботи щодо вивчення змісту безпеки життєдіяльності є здатність дитини диференціювати поняття “безпечне” і “небезпечне”, усвідомлювати важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей). Дитина повинна знати правила безпечного перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому, спортивному майданчиках, орієнтуватися у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; пожежної та електробезпеки; користування транспортом; розуміти значення основних знаків дорожнього руху тощо; знати та вміти скористатися номером телефону служб допомоги (пожежна, медична, міліція); усвідомлювати, до кого можна звернутись у критичній ситуації, володіти навичками безпечної поведінки в умовах агресивного поводження однолітків або дорослих.
Формування в дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах поведінки дорослих. Розбіжності вимог до дитини батьків удома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати в дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії. Тому вихователі у професійній діяльності повинні намагатися зробити батьків своїми однодумцями – постійно залучати їх до навчально-виховного процесу, надавати батькам інформацію про створення максимально безпечних умов перебування дитини вдома, на подвір’ї, на відпочинку (правила особистої безпеки та безпеки оточуючих, дії в екстремальних ситуаціях тощо). Доречним буде також створення відповідного інформаційного куточка (стенду), за допомогою якого вихованці отримуватимуть нові і повторюватимуть вже знайомі правила з безпеки життєдіяльності.
Важливим фактором формування безпечного способу життєдіяльності є середовище перебування дитини – дошкільний навчальний заклад. Відповідно до ст. 11 Закону України “Про дошкільну освіту” дошкільний навчальний заклад повинен створити безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечити їх дотримання; сформувати у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; сприяти збереженню та зміцненню здоров’я, розумовому, психологічному й фізичному розвитку дітей.
Формування безпечного способу життя має бути організоване як систематична робота з дітьми й охоплювати всі провідні форми діяльності дитини (гру, спілкування, трудову (предметно-практичну) діяльність). При організації освітньої роботи з формування основ безпечної поведінки у дітей дошкільного віку перевагу доцільно надавати спостереженням, екскурсіям, цільовим прогулянкам, довірчим бесідам, моделюванню та аналізу проблемних ситуацій, різним видам ігрової, трудової та пошуково – дослідницької діяльності, інтегрованим заняттям, розробленню спільних проектів.
Важливим чинником ефективної роботи з питань безпеки життєдіяльності виступає тісна взаємодія між батьками та педагогами. Для цього варто долучати батьків до різноманітних заходів: практичних семінарів – практикумів; родинних клубів за інтересами; участі у спільних проектах, виставках, розвагах, тижневиках.
В організації навчально – виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити такі основні напрямки:
- така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил;
- дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;
- максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;
- слід враховувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими ( розповіді, бесіди, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек тощо).
Перевага в освітньо – виховному процесі має надаватися цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, релаксаційним паузам, етюдам з психогімнастики, дидактичним та сюжетно- рольовим іграм. Особливу увагу слід звернути на те, щоб максимально використовувати наочність (ілюстрації, альбоми, картини, відеофільми тощо); проводити цільові прогулянки, екскурсії, вечори розваг, спеціальні дні або тижні безпеки, до участі в яких необхідно залучати медиків, батьків та інших спеціалістів.
Знайомлячи дітей з небезпечними чинниками довкілля, не можна у них викликати тривогу, страх, неспокій. Головне правило для вихователів і батьків – не лякати малих можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність, прищіплювати навички правильних дій.
Навчання і виховання з питань захисту і здоров’я у надзвичайних ситуаціях на сьогоднішній день повинно спрямовуватися на формування у дітей:
– розуміння цінності власного життя та здоров’я, основ здорового способу життя;
правил безпечної поведінки на ігрових та спортивних майданчиків, під час художньої праці тощо.
– правил безпечного перебування на вулицях, правил поводження з незнайомими людьми;
– навичок безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих;
– уявлень про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізувати знання у природному середовищі;
– уявлень про стихійні природні явища (землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град…),
– ознайомлення дітей з їх природою, характерними ознаками, негативними наслідками;
– уявлень про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях;
– бережного проводження з ліками, хімічними речовинами, побутовою хімією;
– відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, правил протипожежної небезпеки.
Адже людина може запобігти біді, уберегти себе і своїх близьких від небезпеки, якщо буде володіти елементарними знаннями основ безпеки життєдіяльності. Знання ці формуються в процесі виховання, отже, навчання дітей, забезпечення безпеки їх життєдіяльності є актуальним педагогічним завданням.
