Проведені заходи в закладі щодо протидії булінгу

Круглий стіл «Протидія булінгу в дитячому колективі»

Підготувала і провела

вихователь-методист Захарчишина Н.М.

Кожним зверненням до дитини - словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням - ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше - саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я - хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики - відчуття «зі мною щось не так», «я-поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:

- підвищений тон, крик педагога;

- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

- авторитаризм, вимоги без пояснень.

- фізичне насильство;

- нехтування інтересами та потребами ди­тини.

- неприйняття;

- погрози або терор;

- ігнорування психологічних потреб дитини;

- ізоляція;

- розбещення.

Педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми.

Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються - вчаться ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, - вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. Тому метою співпраці з роди­нами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.

Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитив­ного спілкування, педагоги мають спрямували свої зусилля на розв'язання та­ких завдань:

Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Це систе­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.

Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина - особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.

Жорстоке поводження з дітьми - це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля - не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою лю­дини.

На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Про­те більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запро­понованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є:

Психологічне (емоційне) насильство є стриж­нем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спри­чинені не стільки фізичними травмами, скільки на­сильством над особою.

Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки по­стійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бува­ють задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психоло­гічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорю­ють і не приймають її.

Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення пси­хологічного насильства: «Психологічним (емоцій­ним) насильством є одноразова або хронічна пси­хічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здат­ності до соціалізації.»

Виокремлюють п'ять основних типів руйнів­ної поведінки значущих для дитини дорослих, зо­крема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної пове­дінки:

Сексуальне насильство або розбещен­ня - це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

Існує поширена думка, що особи, які вчи­няють сексуальне насильство над дітьми, страж­дають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки пере­важно — це звичайні люди, але з певними психо­логічними особливостями.

Сексуальне насильство впливає на фізич­не та психічне здоров'я і розвиток дитини, пору­шує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом три­валого часу, інколи - все життя.

Фізичне насильство - це навмисне нане­сення фізичних ушкоджень (травм) дитині бать­ками (іншими особами), що спричиняють пору­шення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавля­ють життя.

Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом - напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дити­на завжди насторожі, для неї характерна підви­щена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не ду­мати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про запо­діяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з та­кими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».

Відчуваючи гнів проти того, що з нею від­бувається, дитина стає агресивною щодо слаб­ших - дітей чи тварин. Для дітей, що пережива­ють фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важ­ко зосередиться на грі або на занятті, вони неу­важні, уникають спілкування з однолітками, від­стають у розвитку.

Нехтування інтересами та потребами ди­тини - це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідче­ність) і без таких.

Звичайно ж, усім батькам добре відоме зна­чення повноцінного харчування, належного догля­ду, надання своєчасної медичної допомоги для нор­мального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина прово­дить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку ди­тини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від про­блем розвитку дитини тісно пов'язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.

Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.

П'ять шляхів до серця дитини:

Дотик - один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, - це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛЯ

Постарайтеся пам'ятати про те, що:

дитина нічого не винна і нічим вам не зобов'язана;

у кожній конкретній несприятливій ситуації потрібно спробувати зрозуміти, чого досягає дитина і чому вона це робить;

добивайтеся дотримання соціальних норм та правил з урахуванням стану та інтересів дитини, на основі їх доцільності;

спілкуючись з дитиною, надаючи на неї виховний вплив,

пам'ятайте про кінцеву мету ваших дій;

нав'язування своїх правил та вимог проти волі дітей –

це насильство, навіть якщо ваші наміри доброзичливі;

заборони та суворі вимоги мають стосуватися не лише життя та здоров'я, а також правил спілкування;

тиха, сором'язлива дитина також потребує вашої професійної допомоги, як і запеклий забіяк;

благополучна соціальна ситуація розвитку – це найкращий спосіб передачі дітям моральних і правил людського спілкування. Бесіди про моральність, не підкріплені захистом дітей від психічного та фізичного насильства, - небезпечна практика, неможливо виявляти доброзичливість вибірково – будьте доброзичливими щодо інших членів вашого колективу;

підходите до своїх колег, як і до дітей, з оптимістичною гіпотезою, шукайте те, що вас зближує.

«Золотий кодекс» педагога

Вчи, бо ти – педагог.

Не суди, бо ти не суддя.

Полюби своїх колег – усіх і всяких.

Стався до інших так – як бажаєш, щоб ставились

до тебе

Не чекай із трепетом подяки ні від кого.

Немає поганих дітей – є байдужі дорослі

Не порівнюйте дитину з іншими – вказуючи на її недоліки

Кожного разу коли хочеться комусь нагрубити – рахуйте до мільйона

Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей

Дитина – особистість, стався до неї з повагою

Підтримуй та допомагай тим, хто цього потребує

ПРАВИЛА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Найголовніше у вихованні дітей – любов, терпіння та особистий приклад

Створіть у душі ідеал, високу мрію та прагніть до неї. Пам'ятайте, що досконалості немає меж.

Зростайте професійно, будьте в курсі останніх досягнень педагогічної науки.

Будьте в рівновазі, стримуйте негативні емоції.

Виходьте з конфліктних ситуацій з гідністю та гумором.

Прощайте, співчуйте, співпереживайте, будьте великодушні та поблажливі.

Живіть легко, просто та радісно.

Навчайте, посміхаючись.

Усюди наводьте лад і затишок, створюючи оазис доброти, любові та краси в душі, у сім'ї, на роботі.

Будьте доброю та чесною. Пам'ятайте, що добро завжди повернеться багаторазово збільшеним.

Будьте завжди доброзичливими.

Шукайте вихід із конфлікту, а не винних.

Виховуючи дітей, прагніть:

Любити дитину такою, якою вона є

Поважати в кожній дитині особистість, виховуючи гідність та відповідальність за себе та свої вчинки

Хвалити, заохочувати, підбадьорювати дитину, створюючи позитивну емоційну атмосферу навколо неї

Вірити у можливості кожної дитини: у те добре, що закладено в ній, у перспективи її розвитку, знаходити її сильні сторонни

Розкрити душу дитини перш, ніж її розум.Вчиняти так, щоб кожна дитина відчула: можливості закладені у ній самій.

"Ти все можеш" - головна формула освіти.

Вчити дитину працелюбності, турботі про ближнього, повагу до інших людей, виховувати бажання допомогти.

Помічати не недоліки дитини, а динаміку її розвитку.

Зробити батьків дитини своїми союзниками у справі виховання.

У дитячому садку не можна:

o кричати на дітей; карати дітей;

o дорікати дитині;

o читати нотації; принижувати дитину;

o приходити до дітей із поганим настроєм;

o виставляти вчинки дитини на всеогляд;

o поширювати конфіденційну інформацію (відомості про здоров'я, психологічний стан, сімейні обставини);

o обговорювати з батьками поведінку на їхню дитину.

ПРОФЕСІЙНИЙ КОДЕКС ПЕДАГОГА

(значущі для педагога життєві та професійні правила)

Альтруїзм - умова успіху педагогічної діяльності, адже сенс роботи вихователя – у безкорисливому служінні дітям.

Взаємодія педагогів-батьків забезпечує виховання здорових, розумних та щасливих дітей.

Головне у професії педагога – любов до дітей, творчий підхід до вирішення проблем.

Дорога у світ дитинства – доброта, дружелюбність та почуття обов'язку.

Єдність виховання та навчання – принцип роботи з дітьми.

Бажання роботи з дітьми повинно бути потребою душі вихователя.

Дбати про здоров'я дитини – значить виховувати фізичну, гігієнічну, душевну та соціальну культуру.

Щирість у відносинах із дітьми – одна з головних умов у спілкуванні з ними.

Креативність допоможе кожному педагогу досягти успіху на професійному шляху.

Люби свою професію, будь вірний їй завжди!

Минаючи всі перешкоди, досягай поставленої мети!

Педагогічний такт – важлива якість вихователя.

Розвиваюче предметне середовище – умова сучасного та повноцінного розвитку дитини; створити її – завдання педагога та батьків.

Соромся працювати якось!

Творчість, терпіння, працьовитість – особистісні характеристики гарного вихователя.

Усміхайся дітям, батькам, колегам.

Фантазія та творчість вихователя забезпечать високий рівень розвитку дітей.

Хочеш виховати дітей щасливими – будь щасливим сам.

Ціна вихователя дитсадка – вихованість його дітей.

Емпатія, здатність побачити проблему з позиції дитини завжди допоможе у скрутній ситуації.

Проблемний стіл "Безпечний дитсадок. Маски булінгу"

Вихователь-методист:

Захарчишина Н.М.

Мета: ознайомити учасників із поняттям «булінг»; визначити ознаки жертв цькувань, методи профілактики виникнення та подолання проявів булінгу в дитячому середовищі.

Обладнання та ресурси: мультимедійний проектор, презентація у форматі PowerPoint, аркуші з клейовою стрічкою, папір формату А4, маркери, ручки, фломастери, рулон шпалер (або ватман), олівці, лінійки, 5 масок булінгу.

ХІД ЗАХОДУ

ВСТУП: Доброго дня, шановні колеги! Тема над якою ми будемо працювати сьогодні – актуальна проблема сучасного світу, яка в нашій країні майже не вивчена і з теоретичних позицій, і з позицій практики. Перш ніж розпочати нашу роботу, я пропоную послухати притчу, яка підводить до нашої теми.

Притча про двох майстрів боротьби

У стародавньому Китаї жили два майстри боротьби. Один навчав дванадцятьох учнів, інший-лише одного. Перший майстер закидав другому про свою могутню силу одночасно навчати дванадцятьох учнів. Другий спокійно відповідав:

- Невелике мистецтво зібрати стільки учнів. Важливо інше: скільки сил ти вкладаєш в кожного з них та чого ти їх навчаєш. Можливо один мій учень вартує всіх твоїх.

Перший майстер розгнівався й вирішив довести силу своїх учнів. Другий майстер сказав своєму учневі, що проти нього всі учні іншого майстра, але він повинен показати власну силу.

- Ану, відлупцюйте цього вискочку,- крикнув перший майстер своїм учням. Усі його вихованці з готовністю кинулися в бійку та сильно побили учня першого майстра.

- Ми сильніші! – радісно сказали вони після побиття.

Але на їхній подив, їхній учитель замість того, щоб зрадіти,схопив палицю, почав їх лупцювати й погнав геть. Потім він сказав другому майстру:

- Твій учень виявився сильнішим. Він не побоявся наодинці виступити проти дванадцятьох. Ці ж бовдури, яких я вважав своїми учнями, злякалися одного та кинулися на нього, а разом із тим забули про честь і гідність воїна. Після такої ганьби я не можу називати себе майстром. Прошу Вас, учителю, візьміть мене до себе в учні.

Головна ідея цієї притчі - це вміння захищати себе.

Нескладно бути сильним, коли за тобою ще 12 таких самих, як ти. І вже зовсім легко, коли проти вас – лише один. Та справжня сила й велич людини в тому, щоб уміти протистояти обставинам навіть тоді, коли ти сам.

Тому найперше чого ми, дорослі, маємо навчитися самі та навчити дітей – бути сильними,уміти віднайти внутрішній ресурс для того, щоб зберегти себе. Навіть в обставинах, коли проти тебе - всі.

Повідомлення теми заняття ( слайд № 1)

ВПРАВА «РОЗРЕКЛАМУЙ ДРУГА»

Мета: активізувати учасників групи, створити неформальну, невимушену атмосферу довіри,співпраці та сумісної творчості,підвести до теми заходу.

Учасники сидятьу колі. Кожен обирає собі партнера. Дається 5 хвилин для знайомства один з одним. Після закінчення часу, кожен з пари повинен презентувати свого партнера групі учасників,зробити йому рекламу перед аудиторією. Це може бути інтерв’ю, яке презентує героя в телестудії або радіостудії, з виставки, конкурса ( при умові, що досягнення вашого героя,саме в цей сфері діяльності). Можна рекламувати друга піснею або віршем. Обов’язково назвати ім’я людини та місце роботи.

ОЧІКУВАННЯ ВІД ТРЕНІНГУ

Учасники заняття записують свої очікування від тренінгу та розміщують їх на ватмані.Лист з зображеннями – «валіза», «м’ясорубка» та «корзина».

ВПРАВА «ЗІМ’ЯТИЙ ПАПІРЕЦЬ»

Мета: акцентувати увагу учасників на серйозності наслідків, заподіяних жертві цькувань, знущань, залякувань.

Ведуча показує учасникам папірець, із яким проводить такі маніпуляції: спочатку зіжмакає його, а потім розгладжує. Ставить запитання:

- Чи можливо цей папірець зробити таким самим рівним і гладеньким, яким він був спочатку?

-Чому неможливо повернути йому попередньої форми?

Висновок: «Зім’ятий папірець» показує, якої непоправної шкоди можна завдати особистості, якщо ображати її, знущатись над нею.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

Чомусь явище цькування, яке ще можна назвати новомодним словом «булінг», вважають у нашому суспільстві абсолютно нормальною, навіть звичною справою, надто серед дітей і молоді. При цьому навіть дорослі та, здавалося б, розумні люди часто звинувачують у тому, що відбувається, не ката, а жертву: «Що, відсіч не можеш дати?». Утім, мало хто уявляє, які насправді руйнівні наслідки має булінг.Згідно з результатами різних опитувань біль шість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах існує булінг (усілякі знущання, цькування та залякування). Один такий шкільний розбишака здатний перетворити на справжній жах похід дитини на автобусну зупинку або її велику перерву у школі. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями. Булінг (шкільне цькування) — це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, штовхань, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникають, ігнорують інших і поширюють про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття. Чому ж тоді ми спокійнісінько дозволяємо учителям чи одноліткам моральне насилля над дітьми? Існує три основні причини цього:

1) свідчення сексуального та фізичного насилля можуть бути задокументовані, і цим видам насильства присвячені окремі статті Карного кодексу. Закон розуміє усю серйозність подібного — тож розуміють її і батьки. Про емоційне ж насильство не йдеться в Карному кодексі, тож його легко переплутати з «мотивуванням підлеглих» — це особливості нашої системи освіти;

2) часто булінг не виявляють вчасно, адже з боку вчителів його легко помилково прийняти за відданість роботі та вимогливість. Батьки довіряють авторитету вчителів, оскільки переконані: педагоги знають, що насправді є корисним для дітей;

3) в підґрунті психіатричних і психологічних обстежень перебувають бесіди, емоції та життєвий досвід. Неможливо надати незаперечні докази того, що дитині завдають серйозної шкоди.

РОБОТА В ГРУПАХ «5 масок булінгу»

Мета: визначити основні форми та види булінгу та як саме вони проявляються.

Учасники об’єднуються в 5 груп.Обирають представників від кожної групи та методом жеребьовки отримують завдання («маски-булінгу»: фізичний, економічний,психологічний,сексуальний,кібербулінг).Ведучапропонує визначити прояви булінгу та написати їх. Представник від кожної команди презентує свою роботу. Обговорення.

ІНФОРМАЦІЙНИЙБЛОК «ЯКІ ЧОМУЦЕВІДБУВАЄТЬСЯ?»

Триваліпсихологічні, психіатричні та сучасні

Неврологічні дослідження підтверджують, що емоційне насилля може завдати серйозної шкоди. За допомогою томографії було з’ясовано, якої фізичної шкоди завдає цькування, нехай не тілу, але мозкові. Синці сходять, зламані кістки зростаються, але емоційне насилля може залишити на мозку сліди, що не зійдуть ніколи. Майже у всіх неврологічних дослідженнях розглядають цькування однолітків однолітками: дитини дітьми на дитячому майданчику або дорослого дорослим на робочому місці. Але ж у підґрунті знущання завжди перебуває нерівність сил, а найбільш нерівні сили дорослої людини і дитини, особливо вчителя та учня — коли один, молодший і слабший, зобов’язаний повністю підкорюватися іншому. Дорослі, яким надане право навчати, отримують також владу над теперішнім і майбутнім дитини. Іноді (хоча і не надто часто) булінгом можуть займатися педагоги.

Вправа «Два яблука»

Мета: продемонструвати негативні наслідки нетолерантності, зневаги та боулінгу, вчити усвідомлювати наслідки своїх дій.

Хід: психолог показує учасникам гарне яблуко, пропонує їм описати його форму та колір, а передає його їм. Він просить дбайливо передавати яблуко одне одному, до того ж усміхатися йому, говорити хороші слова, гладити по поверхні. Потім дістає схоже яблуко й тримає його. Психолог дає учасникам друге яблуко й просить їх робити все навпаки. Він наголошує, що це яблуко можна жбурляти та різати, стукати по ньому, писати дурниці на поверхні,глузувати з нього, колоти іншими предметами. Учасники по завершенні повертають тренеру обидва яблука й він запитує в них.

- Яке яблуко ви хотіли скуштувати та чому? Чим відрізняються яблука? Чому одне з них стало непривабливим?

- Скільки може «жити» яблуко, з яким обійшлися добре? Скільки «живе» зіпсоване?

- Чи подібна ця ситуація з реаліями життя? Чи ми так вчиняємо з людьми? Коли саме й чому так відбувається?

Підсумок: Василь Сухомлинський писав: «Людина тільки тоді стає людиною, коли вона любить людей. Люби людей! Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою та сильною. Бути справжньою людиною- це значить віддати всі сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навкруги тебе були кращими, духовно багатими; щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось гарне від тебе, від праці твоєї душі».

Презентація «Маски булінгу»

( слайди№ 4-21)

Вправа « 5 міфів про булінг»

Мета:аналіз висловів про прояви булінгу,розрізнення таких понять,як «виховні методи» та «знущання». Учасники формують 5 команд. Представник кожної з них обирає один з п’яти висловлювань, міфів про булінг (цькування), написаних на окремих листах.Завдання кожної групи - дати трактовку, пояснення вислову. Погодитись або не погодитись, аргументувати свою відповідь.

5 міфів про булінг:

- Підлітки- це майже дорослі, і цькування загартовує їхній характер

- Цькування – це прояв любові, що робить дітей сильнішими

- Емоційне насильство не таке серйозне, як фізичне або сексуальне

- Булінг-невід’ємний етап дорослішання

- Учні та спортсмени здатні реалізовувати увесь свій потенціал лише за умов цькування

П’ЯТЬ МІФІВ ПРО БУЛІНГ

Стан речей не покращиться, доки ми продовжуватимемо плутати знущання з виховними методами, що підуть дитині лише на користь. У цьому контексті, говорячи саме про підлітків, розглянемо міфи про цькування, в які всі ще вірять у системі шкільної освіти.

Перший міф.

Підлітки — це майжедорослі, і цькування загартовує їхнійхарактер. Підлітки схожі на дорослих лише фізично, а от щодо головного мозку — все навпаки. Мозок підлітка перебуває на стадії активного розвитку, що робить його так само слабким і уразливим, як мозок новонародженої дитини. Ризик розвитку психічного розладу внаслідок такої грубої поведінки у дворічного малюка та підлітка однаково високий, бо їхній мозок функціонує однаково.

Другий міф.

Цькування — це прояв любові, що робить дітей сильнішими.

Насправді залякування спричиняє стресову реакцію, під час якої в мозку вивільняється кортизол. А цей гормон безпосередньо пов’язаний із депресією, психічним захворюванням, що також набуває масштабів епідемії серед підлітків. Булінг може залишити слід назавжди, адже він впливає на гормони, руйнує зв’язки між клітинами мозку та перешкоджає утворенню нових нейронів. Жодне з цих явищ не зробить дитину сильнішою, розумнішою, не сприятиме розвитку спортивних чи художніх талантів. Єдиним наслідком буде постійне погіршення стану мозку.

Третій міф.

Емоційне насильство не таке серйозне, як фізичнеабо сексуальне.

Цькування залишає справжні «неврологічні рубці» на мозку, які можна побачити за допомогою томографії. І науковці були просто вражені тим, наскільки ці зміни в мозку схожі на зміни в мозку дітей, які стали жертвами фізичного чи сексуального насильства в ранньому дитинстві. Тож батькам, які вважають, що вчителі просто зобов’язані кричати, лаятися, зачіпати за живе, ігнорувати та постійно засуджувати вихованців, — бо все це нібито мотивує дітей — варто пам’ятати, що підтримувати такого вчителя — все одно, що підтримувати маніяка-ґвалтівника.

!!!Установлено, що мозок людини, над якою відверто насміхаються, реагує точнісінько так само, як мозок людини, що отримує опік шкіри.

Четвертий міф.

Булінг — невід’ємний етапдорослішання.

Очевидно те, що позитивне, сприятливесередовище дозволяє підліткам розкриватися і бути щасливими, а «токсичне» середовище змушує їх страждати, сильно та постійно. Цькування не закінчується із закінченням школи. Зміни у мозку є довготривалими, а емоційні шрами можуть залишитись на все життя. Тож учені стверджують, що вкрай важливо якнайшвидше зупиняти будь-які спроби цькування, де б вони не виникали — бо наслідки катастрофічно швидко стають невідворотніми.

П’ятий міф.

Учні та спортсмени здатні реалізовувати увесь свій потенціал лише за умов цькування. Клітини мозку, сформовані в дитинстві, працюють і в підлітковому віці, утворюють нові з’єднання, а невикористані — поступово відмирають. Отже, підлітковий вік є вирішальним для формування або руйнування інтелекту людини. Саме тому потрапляння кортизолу в мозок під час цькування є настільки руйнівним: він пошкоджує мозкові структури, які впливають на здатність навчатися, пам’ять, концентрацію і прийняття рішень.

Таким чином, режим цькування, запроваджений учителем або тренером, ніколи не дозволить дітям реалізувати свій потенціал повністю. Навпаки, він завдасть їм серйозної та тривалої шкоди. Тож що вже зараз може зробити кожен учитель, щоб, , виховати зовсім нове покоління — людей, для яких булінг є неприйнятною, а головне — незвичною справою?

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА «СІМ КРОКІВ, ЯКІ МОЖНА ЗРОБИТИ ВЖЕ СЬОГОДНІ» (роздатковий матеріал)

1. Навчайте схвалювати.Навчити дітей терпимості — не надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна людина потребує схвалення.

2. Мисліть сучасно. Старі методи — карати дітей, які цькують однолітків, уже в минулому. Значно дієвіше пояснювати учням, які трагічні наслідки може мати булінг. Зараз, на жаль, чимало повідомлень про підлітків, які через цькування наклали на себе руки — просто доносьте до відома учнів цю інформацію. Хіба хоче хтось із них у буквальному розумінні вбити навіть не над то приємного однокласника?

3. Уведіть співчуття до розкладу. Покарання винного і запобігання контакту між «задиракою» та «жертвою» — заходи епізодичні, а тому не надто дієві. Значно корисніше використовувати сучасні ефективні виховні форми роботи, метою яких є формування в учнів моральних якостей, емпатії, толерантності.

4. Уникайте ярликів. У жодному разі не чіпляйте на дітей «негативні ярлики». Якщо дитину вперто називати «бешкетником», їй не залишиться нічого, окрім бешкетувати на знак протесту. Говоріть лише про дії учнів, але при цьому не оцінюйте дітей особисто.

5. Залучайте суспільство. Учні повинні дізнатися, що цькування — це неприйнятно. А щоб повірити в це, вони повинні це почути від багатьох людей. Слід запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, можливо, навіть місцевих знаменитостей, для проведення бесід про булінг і його не- прийнятність у престижних колах суспільства. Також слід створювати в учнів враження, що життя за межами школи приємне та безпечне, а не залякувати їх розповідями про те, які жахи чекають на них після закінчення школи, адже ці розповіді налаштовують на те, що невдовзі доведеться боротися за власне життя з цілим світом, і змушують заздалегідь «гострити кігті» об однокласників.

6. Розвивайте творчі здібності.Підійдіть до цього питання творчо. Відомо, що творчість чудово сприймають діти, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються донести вчителі. Пов’яжіть творчість із виховною роботою. Разом із учнями напишіть сценарій та організуйте виставу, присвячену темі цькування, або ж улаштуйте виставку малюнків на цю тему.

7. Починайте спочатку. Запобігати цькуванню треба починати на рівні дитячого садка. Починати в початковій школі вже занадто пізно. На самому початку потрібно навчати дітей вільно та зрозуміло висловлювати свої почуття. Крім того, важливо пояснити дітям, що жертву цькування слід захистити, навіть якщо всі навколо байдуже спостерігають за її стражданнями. А доки викорінити цькування не вдалося (а такий стан речей вочевидь триватиме ще багато-багато років), залишається навчати дітей опиратися йому. Головне, що при цьому варто пояснити, — слова самі по собі нічого не означають, важливі лише емоції, які ми пов’язуємо з певним словом. Адже якщо, наприклад, у батьків є дивна звичка лагідним голосом говорити дитині «ти мій дурник» — дитина вважатиме слово «дурник» схвальним, доки не зіштовхнеться з ним поза своєю родиною. А якщо ситуація цілком залежить від наших емоцій — нам цілком до снаги її змінити.

Вправа «Доміно»

Мета: згуртування групи, створення дружньої атмосфери, покращення взаєморозуміння

Один з учасників тренінгу загадує дві індивідуальні риси та озвучує їх групі. Наприклад: Ліворуч–« я психолог», праворуч – «у мене є брат». Двоє учасників,які підходять під це визначення, беруть за руку( праву або ліву) першого учасника ( в залежності від спільних рис) та додають ще нову свою рису для вільної руки. Наприклад: ліворуч- «я –психолог», праворуч- « у мене зелені очі». І так далі. Необхідна участь всіх учасників групи. Результат - замкнене коло.

Якщо риса,яку назвали не підходить жодному гравцю, та доміно не підбирається,необхідно назвати новий признак, щоб продовжити ланцюжок.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА «СТРАТЕГІЯ ЗМІН ПОВЕДІНКИ»

(роздатковий матеріал) ( слайди № 22-27)

Отож, запропонуйте учням дієву стратегію, що допомагає змінити власну емоційну реакцію на певні слова і в такий спосіб стати практично невразливими для кривдників (хоча, якщо говоритивідверто, ця стратегія стане в нагоді й більшості дорослих у нашому суспільстві).

1. Змінити власне ставлення. Цей метод найкраще спрацьовує з молодшими школярами, але може допомогти кожному. Запропонуйте їм згадати всі слова, що зачіпають їх за живе. Складіть загальний список цих слів. А потім запропонуйте дітям уявляти, що людина, яка говорить ці слова, одягнена в костюм клоуна або що в неї з вух стирчать банани. Або ж запропонуйте їм привчатися уявляти, що замість «ти лошара» кривдник говорить «ти банан». Можете вигадати будь-який кумедний образ. Щоб до цього привчитися, можуть знадобитися тижні. Зате діти навчаться замінювати дошкульні емоції більш легковажними, а може, навіть радісним сміхом. Можливо, це допоможе не всім вашим учням, але згодиться багатьом, особливо якщо ви не пошкодуєте часу на ці вправи.

2. Зрозуміти, чому тебе хочуть образити.Під час роботи зі старшими учнями запишіть на дошці два запитання:

- Що із того, що вам кажуть або роблять ваші однолітки, може справді розлютити вас? (Найпоширеніша відповідь у школярів США: «Коли говорять щось дошкульне про мою маму». )

- Навіщо вони говорять або роблять ці речі? Під час обговорення другого питання поставте додаткові питання, такі як:

а) чи вони це кажуть, бо цікавляться, як справи у вашої мами;

б) чи вони це кажуть, щоб розвеселити вас;

в) чи вони це кажуть, щоб допомогти вам?

Учні швидко доходять висновку, що це говорять або роблять, щоб дошкулити, зачепити за живе. Тепер запропонуйте учням подумати про те, що слід сказати або зробити, щоб показати, що вам байдуже і зачепити вас не вдалося. Учні зазвичай пропонують відповісти на агресію словами типу:

«Я тобі розбив би пику, але руки бруднити не хочеться»

«Ображати мене зовсім нескладно, а от я зроблю дещо справді складне: не помічу образи»

«Я, мабуть, чимось дуже тебе засмутив, що ти так хочеш мені дошкулити. Ти хочеш про це поговорити?»

3. Зрозуміти, якої влади ти надаєш своїм кривдникам.Дратуючись від чийогось глузування, ми віддаємо їм владу над нашими почуттями і діями. Щоб допомогти учням усвідомити це, обговоріть такі питання:

- Якщо хтось говорить щось образливе для вас, у вас є право гніватися?

- Якщо ви гніваєтесь і відповідаєте зі злістю, як ви вважаєте, чи насправді робите саме те, чого хоче ваш кривдник?

-Чи можете ви в такий спосіб дошкулити йому?

- Якщо хтось хоче, щоб ви гнівалися, і ви гнівається, хто керує вашими почуттями?

-Ви хочете перебувати під владою того, хто вас ображає?

-Якщо у вас є право гніватися, але ви хочете самі керувати власними діями, що варто зробити?

Усі ці методи розроблені для того, щоб пояснити: слова можутьзачепити тебе за живе,тільки якщоти сам їмце дозволяєш. Існує чимало способів зберегти владу за собою навіть у найгіршій ситуації. Але це вміння вимагає регулярної практики.

ВПРАВА «КОШИК ОБРАЗ»

Мета: ознайомити учасників зі способом подолання особистих образ.

Кожен записує на папірці 1–2 образи, яких він не вибачив, і кладе в ящик. Охочі можуть розповісти про свою образу. Потім усі вирішують, що зробити зі вмістом ящика — викинути, спалити, порвати тощо і зі словами: «Я вибачаю тобі і більше не серджуся на тебе» («Я відпускаю свої образи, вони більше мене не турбуватимуть»), — виконують цю дію.

ВПРАВА «БОМБАРДУВАННЯ»

Мета: сприяти підвищенню самооцінки учасників.

Ведуча запрошує одного учасника сісти на стілець у центрі кола, щоб вислухати думки про його переваги, позитивні риси, в яких ситуаціях вони виявилися. Потім «бомбардування» отримує наступний учасник групи. За ним наступний і т. д. Таким чином, учасники не лише мають можливість підвищити самооцінку, але і вчаться знаходити переваги інших людей, надавати їм психологічну підтримку, а також приймати її.

ВПРАВА « ЖАХЛИВО-ЧУДОВИЙ МАЛЮНОК»

МЕТА:стимулювання групового процесу, зняття напруги, прояв агресії.

Кожен учасник отримує аркуш паперу та фломастер. Тренер пропонує намалювати красивий малюнок. Після цього малюнок передається сусіду праворуч, який з отриманого малюнку робить «жахливий малюнок» та передає наступному учаснику. Той, в свою чергу, робить знов « красивий малюнок». Так далі по кругу. В результаті малюнок повертається до першого учасника.

ВПРАВА «НИТКИ ДРУЖБИ»

Мета:створення доброзичливого настрою, згуртування колективу.

Учасники намотують нить на палець, після чого говорять, що вони найбільше люблять та як звичайно відпочивають. Потім кидають клубок ниток іншому гравцю і.т.д. В результаті в центрі утворюється «павутина», яка всіх об’єднує.

Консультація для педагогів:

«Явище булінгу в закладах освіти: причини виникнення, ознаки та протидія»

Підготувала:

практичний психолог

Лавренюк В.М.

Булінг (цькування) є груповим явищем, і впливає на поведінку і почуття кожного із сторін. Булінг не має стати нормою поведінки в групі і не має залишитись поза увагою. Протидія булінгу (цькування) полягає в плануванні та реалізації ряду заходів, способів, методів, спрямованих на відновлення та нормалізацію психологічного клімату у колективі після випадку булінгу (цькування) та уникнення повторення випадку в окремій групі та в закладі освіти в цілому.

Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск: психологічний чи фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Психологічні особливості дітей 4-7 років. У цьому віці діти мають особливості саморегуляції, мають труднощі з тим, щоб контролювати свої вчинки, схильні до емоційних проявів та реакцій. Також у дітей лише формується вміння розуміти причини власних дій та реакцій інших. Булінг (цькування) в середовищі менших дітей виникає як спосіб виразити роздратування, образу, показати зверхність. Якщо такі прояви не забороняються, то така поведінка може стати систематичною. І навпаки, якщо діти чують лише заборони, а натомість не навчаються по-іншому виражати свою злість прийнятним способом, то цькування стає прихованим.

Навіть серед дітей дошкільного віку можна помітити поведінку з ознаками булінгу (цькування). Провідною діяльністю для дітей цього віку є гра, тож булінг найчастіше проявляється саме в процесі гри. Наприклад, дівчинку в групі дитячого садка щодня не приймають до гри інші діти через домовленість, або просто через те, що так вирішили діти, які є популярними в групі. Кожного дня дівчинка звертається до інших дітей, а ті щоразу їй відмовляють у спільній грі. Надалі їй можуть дозволити грати, але лише у тій ролі, що обере група.

Зазвичай, це непривабливі ролі (наприклад, домашньої тварини у грі в сім’ю, замість іншої ролі, яку б хотіла зіграти дитина).

Зазвичай, ознаки булінгу (цькування) мають такі ігри, які жорстко приписують дитині поведінку, мають риси приниження або висміювання та не дозволяють заявити про свої бажання.

Вихователі мають зважати на подібні ситуації, помічати та вчасно реагувати на них наступним чином:

− вчити дітей говорити «ні», коли їм неприємно;

− створити правило, як зупиняти тих, хто тебе ображає (сказати “стоп”, але не вдарити);

− вводити правила в групі, як реагувати на «ні» або «стоп»;

− звертати увагу на скарги дітей, навіть якщо вони здаються незначними;

− не ігнорувати пошкодження речей, або тілесні ознаки булінгу (цькування);

− заохочувати дітей говорити, якщо вони бачать, коли когось у групі ображають;

− планувати ігри так, щоб у них мали змогу взяти участь всі діти, в тому числі діти, які за якимись ознаками відрізняються від решти. Адаптувати ігри, щоб вони були інклюзивні і доступні для всіх;

− говорити з дітьми про булінг (цькування) простими прикладами. Наприклад, про те, що всі діти різні, і не можна ображати того, хто просто відрізняється від тебе; про те, що в кожного є межі, і не можна торкатись іншої дитини, якщо вона проти цього; про те, що може відчути дитина, коли її образили.

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

батьки або члени сім’ї:

– б’ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО. Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

вдома:

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

– не контактує з однолітками у дворі;

– грає наодинці в парку.

в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

– усамітнюється при будь-якій нагоді;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– грає поламаними іграшками;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

– не має друзів у групі.

До завдань у сфері протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти належать:

1) створення безпечного освітнього середовища в колективі, де стався випадок, що включає емоційно-психологічну та фізичну безпеку;

2) підвищення рівня поінформованості учасників освітнього процесу про форми, прояви, причини та наслідки булінгу (цькування);

3) формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильства, усвідомлення булінгу (цькування) як порушення прав людини, навичок насильницької поведінки;

4) заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного сприяння протидії булінгу (цькуванню).

Головними, на чому ґрунтується вся робота з протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти, є ряд тверджень:

− всі учасники групи, де виявлений булінг (цькування), потребують формування емоційних та соціальних компетентностей, тобто отримання таких знань, умінь та навичок, які допомагають пізнати свої емоції та управляти ними, особливо негативними емоціями (гнівом, роздратуванням тощо), розуміти емоції і почуття інших, створювати та підтримувати позитивні взаємовідносини, відчувати і демонструвати піклування про інших (емпатію), приймати відповідальні рішення. Часто діти бачать ситуацію лише з своєї точки зору. Вони можуть робити образливі речі через веселощі, не розуміючи, що таким чином травмують почуття інших. Необхідно звертати увагу дітей на почуття та емоції інших у відповідь на образливі слова або дії. Чи хотіла б дитина, щоб так ставились до неї тощо;

− діти мають вчитись толерантності. У загальнопедагогічному контексті толерантність трактується як готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах згоди і порозуміння. Коли у колективі є дитина, яка вирізняється своєю поведінкою, інші діти можуть відчувати роздратування та проявляти агресію. Так прояви агресії діти можуть пояснювати тим, що «жертва» булінгу просто «дратує їх» та “сама провокує” або “сама винна”. Необхідно пояснювати дітям, що не можна образити іншого лише тому, що ти роздратований. Замість реагувати на роздратування агресивними нападками, діти мають вчитись казати «ні», «припини», якщо їм неприємно. Вихователь, батьки є прикладом для дітей, тому варто спостерігати, як ви реагуєте на тих, хто вас дратує, особливо у присутності дітей;

− в заходах з нормалізації та відновлення психологічного клімату в колективі після випадку булінгу (цькування) має брати участь вся група. Якщо булінг (цькування) все ж таки, це означає, що треба працювати над правилами міжособистісної взаємодії. Насамперед, вихователь має з’ясувати, які правила існували до цього в колективі і чи дотримувались їх діти. Чи застосовувались санкції за порушення цих правил.

− діти мають знати, яка саме поведінка є неприпустимою в міжособистісних стосунках. Більшість дітей розуміють, що ображати інших — це погано, але не завжди можуть оцінити власні вчинки як такі, що ображають інших. Діти часто мимоволі створюють пояснення «я вдарив, тому що він мене дратував», “він перший почав” або «він мені заважає» тощо. Тому не завжди пошук, хто саме є «ініціатором» або «провокатором» булінгу (цькування) допоможе вирішити ситуацію. Варто разом з усією групою виробити спільні та обов’язкові правила міжособистісної взаємодії. А також разом запропонувати визначити покарання за їх порушення. Така причетність до вироблення правил додатково стимулює їх дотримуватись. Вироблені правила слід вивісити на видноті. Зобразити їх можна у вигляді малюнків або простої інфографіки, візуальна інформація сприймається легше. Для вироблення правил варто використовувати практичні кейси з описом конкретних ситуацій, аби діти самостійно вибирали прийнятні варіанти поведінки та доходили висновку про норми поведінки. Лише через приклади конкретних ситуацій діти можуть зрозуміти, як можна, а як не варто поводитись. Під час таких обговорень варто враховувати вікові особливості дітей та підібрати відповідні ситуації.

Консультація для вихователів на тему:

«Протидія булінгу»

19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2018 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у систематичному психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Булінг відрізняється від сварки тим, що:

– він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах;

– в ситуації завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;

– він негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я;- може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача;

– він повторюється багато разів, має систематичний характер.

Яким буває булінг?

Цькування може мати різні форми: Фізичний булінг (штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілесних ушкоджень). Вербальне цькування (обзивання чи глузування). Булінг стосунків— явище соціального вигнання — коли дітей ігнорують, не допускають до ігор та вечірок, або вони стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження.

Кібербулінг (приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів). Кіберагресори створюють публікації, що принижують гідність жертв, відправляють їм повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями. Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Крім цього, внесено відповідні доповнення до статей Закону «Про освіту», які визначають права та обов’язки засновника та керівника закладу освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу здобувачів освіти та їхніх батьків.

Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

(З ПОСАДОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ ПРАЦІВНИКІВ)

Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

• розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування;

• забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

• повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти. Передбачено також зобов’язання закладу освіти забезпечувати на веб-сайті відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв (з дотриманням конфіденційності) про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків.

Педагогічні працівники:

– мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;

– зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Зміни щодо протидії булінгу внесено також до спеціальних Законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту». Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг. Так, доповненою статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що булінг (цькування), що вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо цькування вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин. Також передбачено, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів поліції про випадки булінгу(цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітної плати.

Булінг серед дітей як правило старшого дошкільного віку в ЗДО, можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо педагог або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини батьки або члени сім’ї;

– систематично принижує дитину у присутності інших дітей.

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як змінюється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО.

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина вдома:

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше; – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

– не контактує з однолітками у дворі;

– грає наодинці в парку. в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

– усамітнюється при будь-якій нагоді;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– грає поламаними іграшками;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

– не має друзів у групі.

Консультація для вихователів «Булінг в ЗДО – МІФ чи РЕАЛЬНІСТЬ»

Підготувала:

директор

Крижовець Ж.Ю.

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Дізнайтеся, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг в ЗДО та як змінюється поведінка дитини

Види булінгу в дитсадку

Хто провокує булінг в дитсадку Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: педагог або помічник вихователя: – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки – глузує із зовнішнього вигляду дитини – образливо висловлюється про дитину чи її батьків – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини батьки або члени сім’ї: – б'ють та ображають дитину вдома – принижують дитину у присутності інших дітей – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі. Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: вдома: – не хоче одягатися вранці – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі – грає наодинці в парку в дитячому садку: – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо – усамітнюється при будь-якій нагоді – часто губить свої іграшки або речі – бруднить чи псує одяг – грає поламаними іграшками – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі – не має друзів у групі.

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?

Види булінгу в дитсадку

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск:

• психологічний
• фізичний.

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Мінекономіки затвердило новий професійний стандарт керівника ЗДО. Дізнайтеся, якими компетентностями, знаннями та вміннями повинен володіти директор для професійного розвитку.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

• педагог або помічник вихователя:
  – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
  – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
  – глузує із зовнішнього вигляду дитини;
  – образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
  – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.
• батьки або члени сім’ї:
  – б'ють та ображають дитину вдома;
  – принижують дитину у присутності інших дітей;
  – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
  – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

• вдома:
  – не хоче одягатися вранці;
  – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
  – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
  – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
  – не контактує з однолітками у дворі;
  – грає наодинці в парку.
• в дитячому садку:
  – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
  – усамітнюється при будь-якій нагоді;
  – часто губить свої іграшки або речі;
  – бруднить чи псує одяг;
  – грає поламаними іграшками;
  – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;
  – не має друзів у групі.

Тренінг для педагогів: «Насиллю-НІ»

Підготувала практичний психолог

Лавренюк В.М.

Листопад 2022 року

Мета: ознайомити учасників тренінгу з актуальністю проблеми насильства в дошкільному віці, навчити педагогів реагувати на ситуації насильницького характеру.

Вступне слово:

Доброго дня, шановні педагоги. Сьогодні ми зібралися в черговий раз у такій формі для того, щоб обговорити одну з актуальних проблем, яка існує всвіті, але про яку ми так боїмося говорити. Це насильство. Але перед тим, як говорити про дану проблему, ми повинні зрозуміти, що під час навчально-виховного процесу саме ми несемо відповідальність за життя та здоров’я наших дітей. В Україні за статистикою за останні 2 роки 165 тисяч жінок потерпають від насильства. Це лише офіційний показник, це ті, які звернулись за допомогою. 3 мільйони дітей щороку є жертвами і спостерігають домашнє насильство. У тоталітарних сім'ях, де прийняті директивні, жорсткі форми виховання або дитину надмірно опікують, не враховуються потреби та психоемоційні особливості дитини, батьки не усвідомлюють жорстокої поведінки з дітьми. Вони вважають, що жорсткі умови виховання корисні, і не розуміють, що це негативно впливає як на психіку дитини, так і на стан її фізичного здоров'я.

Отже, булінг(насильство) – це будь-які умисні дії спрямовані одною людиною по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини, так і громадянина, а також наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю.

Вправа «Знайомство»

Самопрезентація. Педагоги називають своє ім`я та рису характеру на першу літеру свого імені.

Встановлення правил роботи в групі

Учасники пропонують свої варіанти правил та записують на плакаті.

Очікування «Лелека»

Погляньте, будь ласка, на малюнок із зображенням лелеки, який несе у дзьобі немовля. У кожного з вас, на столі, є паперова пір’їна. Пропоную вам написати на ній власні очікування від тренінгу. Підійдіть по черзі і приклейте свої пір’їни на крила лелеки.

Інформаційне повідомлення. Види насилля (презентація)

Фахівці виділяють 4 типи жорстокого поводження щодо дітей:

1.Фізичне насильство;

2.Економічне

3.Сексуальне насильство;

4.Психологічно жорстоке поводження.

Фізичне насильство – нанесення фізичних пошкоджень, тілесні карання, а також залучення дітей до вживання алкоголю й наркотиків. У деяких сім’ях як дисциплінарний захід використовують різні види фізичного насильства – від потиличників до ляпасів і шмагання ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство – це фізичний напад,що завжди супроводжується словесною образою та психічною травмою. Що, без сумніву, є прямим порушенням прав та свобод людини, та зокрема дитини.

Сексуальне насильство – використання дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальної потреби, а також залучення до дитячої проституції, в тому числі з використанням порнографічної літератури, фотографій, кінофільмів.

Психологічне насильство (емоційне) – відсутність любові та уваги до дитини, приниження її людської гідності, грубість (словесні образи, погрози забороняють виходити на вулицю, гуляти з однолітками: маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду, кривдять її родичів і друзів для того, щоб прогнати їх.

Нехтування (зневажання основних потреб дитини) – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одягу, житлі, вихованні, медичній допомозі через низку об’єктивних причин (бідність, психічне захворювання,недосвідченість ), а також без них.

Економічний булінг – пошкодження, відбирання чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей тощо.

Кібербулінг –приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).

Отже, причинами жорстокості серед дітей є: статус дитини в колективі, відношення до нього однолітків, взаємовідношення з педагогами,стосунки в сім’ї,а також чоловічий стереотип поведінки, який культивується як у сім’ї, так і в засобах масової інформації.

Вправа «Моя відповідальність»

Дерево: Я пропоную Вам продовжити речення «Бути відповідальним для мене…». Кожен по черзі виходить і коментує та ліпить свою травинку на малюнок.

Рухлива гра «Малюємо цифрами» (розминка)

Намалюйте в повітрі цифри різними частинами свого тіла:

1 – носом; 2 – правим плечем; 3 – лівим плечем; 4 – правою ногою; 5 – лівою ногою; 6 – ліктем правої руки; 7 – ліктем лівої руки; 8 – правою ногою; 9 – лівою ногою.

Вправа «Слова схвалення»

Мета: отримати похвалу, комплімент, позитивний заряд.

Я пропоную вам уявити себе дитиною будь – якого віку. Згадайте, які слова схвалення вам хотілось тоді почути від батьків, або педагогів, які з них були для вас найважливішими.

Питання для обговорення:

Що виявилось складним?

Які емоції у вас виникли?

Вправа «Стилі батьківської поведінки»

Мета: ознайомити зі стилями поведінки батьків; формувати відповідальність за наслідки своєї поведінки.

Шановні колеги, кожна група отримає картку з характеристикою певного стилю поведінки: авторитарний, ліберальний, опікунський, демократичний. Вам потрібно поміркувати над такими запитаннями:

• Як почуває себе дитина, до якої батьки ставляться саме так?
• Як може вплинути таке ставлення батьків до дітей на їхній особистісний розвиток?
• ДЕМОКРАТИЧНИЙ. Батьки визначають та заохочують самостійність дітей. Вони відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки, допускають зміну своїх вимог у розумних межах.
• Діти у таких батьків добре адаптовані, упевнені у собі, вони добре навчаються, та мають високе само оцінювання.
• АВТОРИТАРНИЙ.Батьки віддають накази, сподіваючись беззаперечного виконання, встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення, дозволяють дітям лише мінімальну незалежність.
• Діти таких батьків часто боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі.
• ЛІБЕРАЛЬНИЙ.Такі батьки не достатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини, у них беззастережна батьківська любов. Дітям надають необмежену свободу, не встановлюють будь-яких обмежень. Батьки прагнуть бути завжди з дитиною, вирішувати за неї всі її проблеми. Дитина займає центральне місце в сім'ї.
• Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно.
• ІНДИФЕРЕНТНИЙ. Між дітьми і такими батьками холодні взаємини. Батьки обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей. Вони часто байдужі до власних дітей, не встановлюють жодних обмежень.
• При такій поведінці батьків дитину ніщо не втримує від вияву асоціальної поведінки.

Підсумовуючи презентації групової роботи, практичний психолог звертає увагу педагогів на те, що оптимальним для сімейного виховання вважають демократичний стиль, якому притаманний високий рівень вербального спілкування між дітьми і батьками, готовність батьків прийти на допомогу дітям, віра батьків в успішну самостійну діяльність дитини, адекватний батьківський контроль.

Інформаційне повідомлення «П’ять шляхів до серця дитини»

Мета: ознайомити з різними способами вираження любові до дитини.

Шановні колеги, діти по – різному відчувають любов, але кожній дитині вона необхідна. Існує 5 способів виразити любов до дитини:

• дотик;
• слова заохочення;
• час;
• подарунок;
• допомога.

Дотик – один із найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя дитині необхідно, щоб дорослі брали їх на руки, обіймали, гладили по голові, цілували. Тактильна ласка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівчаток. Виражаючи свою любов до дитини у цьому віці дотиком, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення – коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обгрунтованою і щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дитиною, - це наш подарунок для неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привертають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопотані, потрібно приділити час дитині.

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам’ятати, що ні кількість, ні коштовність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих – почути запитання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині, і роблять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по – різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Експеримент «Склянка води»

Зараз я вам покажу невеликий експеримент:

Склянка води – це дитина (чиста, проста, наївна).

Сіль – пекучі, солоні слова.

Перець пекучі, образливі слова.

Грудка землі – жорстокі слова.

Усе добре змішуємо – отримуємо стан дитини. Скільки мене часу, доки все осяде, забудеться? А варто легенько збовтати і все підніметься на поверхню та спричинить нові стреси та неврози у дитини.

Вправа «Ця рука не вдарила, не скривдила»

Мета: від реагування на проблему, згуртування колективу, зниження психоемоційного напруження

Інструкція: на ватмані необхідно зробити груповий малюнок, який характеризує негативне відношення до проблеми насильства. Кожен має обвести маркером свою долонь і написати всередині текст на свій розсуд, який змусить замислитися над проблемою і не боятися говорити про неї (наприклад: «я проти насилля», «не будь жертвою», «не мовчи», «скажи боулінгу-НІ», «звернись за допомогою»)

Рефлексія «Лелека»

Написати на пір’їнах чи справдилися очікування від тренінгу.

ПАМ’ЯТКА «П’ЯТЬ ШЛЯХІВ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ»

Дотик

• один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для дівчаток, так і для хлопчиків. Тому коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення

• коли ми хвалимо дитину то дякуємо їй за те, що вона зробили, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте: кожне схвалення має бути обґрунтованим і щирим.

Час

• це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти мені потрібна». Інколи діти роблять погані вчинки саме для того, щоб звернули на них увагу.

Подарунок

• це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що справді турбуються про неї. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочка, горішок. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога

• кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання вихователя – почути їх і відповісти. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Допомога дітям – не означає повністю обслуговувати їх.